Дисертацію присвячено проблемі формування у розумово відсталих учнів життєвих орієнтацій. З'ясовано психологічний зміст життєвих орієнтацій, визначено їх види, складові і механізми становлення, показники сформованості; виявлено особливості життєвих орієнтацій у розумово відсталих школярів стосовно професійної діяльності, матеріально-побутового добробуту, міжособистісних стосунків, непрофесійної сфери життєдіяльності; розроблено спеціальну систему корекційно-розвивальної роботи, спрямованої на формування вміння планувати життєві перспективи.

Розглянуто проблему соціалізації дітей з інтелектуальними вадами. Теоретично обгрунтовано сутність процесу соціалізації з урахуванням її місця в системі загальної та спеціальної освіти в контексті особистісного підходу. Визначено основні напрямки психолого-педагогічного вивчення соціалізації даної категорії учнів на різних стадіях соціалізації (адаптації, індивідуалізації, інтеграції, шкільної трудової підготовки) за умов спеціального навчального закладу. Запропоновано показники, методи та методики вивчення соціалізації дітей з інтелектуальними вадами на кожній з вказаних стадій.

Увагу зосереджено на проблемі соціалізації дітей з вадами інтелектуального розвитку. Показано, що під впливом сучасних соціально-економічних змін у суспільстві проблема соціалізації дітей такої категорії постає особливо гостро та потребує свого вирішення передусім у межах спеціального навчального закладу, який є для них головним інститутом соціалізації. Розкрито загальні теоретичні аспекти, особливості та зміст забезпечення соціалізації на всіх її стадіях, які проходить дитина у спеціальній школі. Наведено шляхи та основні напрями підвищення ефективності соціалізації дитини, а також результати експериментального вирішення проблеми.

Увагу приділено проблемі підготовки учнів з інтелектуальними вадами до самостійного життя в нових соціально-економічних умовах розвитку суспільства. Розглянуто загальні теоретичні питання, що стосуються процесу соціалізації, зокрема його реалізацію в системі спеціальної освіти учнів з вадами розвитку. Наведено результати теоретико-експериментального дослідження цієї проблеми на матеріалі формування в учнів старших класів спеціальної загальноосвітньої (допоміжної) школи життєвих компетентностей. Викладено концептуальні основи забезпечення процесу соціалізації. Досліджено проблему життєвих компетентностей у теорії та практиці дефектології.

Розглянуто проблему соціалізації дітей з вадами інтелектуального розвитку в умовах спеціального навчального закладу. Обгрунтовано теоретико-методологічні основи зазначеної проблеми, з'ясовано психологічний зміст процесу соціалізації, визначено сфери та механізми її забезпечення, стадії соціалізації, показники успішності на кожній з них. Розроблено методику дослідження соціалізації цієї категорії дітей, одержано дані щодо її особливостей за обраними показниками на стадіях соціалізації. Визначено психолого-педагогічні основи забезпечення соціалізації учнів з вадами інтелекту, розроблено спеціальну систему корекційно-виховної роботи за умов спеціальної ЗОШ.

Розкрито сучасні й актуальні питання теорії та практики спеціальної освіти: педагогіки та психології. Представлено результати теоретичних, практичних та експериментальних досліджень проблем навчання і виховання дітей з вадами розвитку. Запропоновано методичні рекомендації для спеціальних дошкільних та шкільних навчальних закладів, заходи щодо впровадження їх в освітній процес. Розкрито основні напрями оптимізації навчання та виховання дітей з вадами розвитку на підставі врахування педагогічного досвіду практичних працівників, що творчо і продуктивно вирішують завдання спеціальної освіти.

Висвітлено актуальні питання теорії та практики спеціальної освіти. Наведено результати теоретичних, практичних і експериментальних досліджень проблем навчання та виховання дітей з вадами розвитку. Розкрито основні напрями оптимізації навчання та виховання таких дітей на підставі врахування педагогічного досвіду практичних працівників, які творчо та продуктивно вирішують завдання спеціальної освіти. Висвітлено особливості підготовки майбутніх соціальних педагогів до реалізації інклюзивного навчання. Охарактеризовано технологію формування продуктивно-творчої компетентності майбутнього інженера-педагога. Розкрито шляхи оптимізації розвитку професійної свідомості корекційного педагога. Розглянуто формування соціальної компетентності дошкільників як запоруку їх адаптації в інклюзивному освітньому просторі. Увагу приділено формуванню навичок конструювання у старших дошкільників з порушеннями інтелектуального розвитку.

Розкрито сучасні підходи до фахової підготовки фахівців для навчання дітей з особливими освітніми потребами. Зазначено, що в умовах соціально-економічних змін у суспільстві, нових поглядів на якість освіти в цілому, назріла необхідність реформування та осучаснення основних положень спеціальної освіти, що вимагає її відповідності європейським і новим Державним стандартам в Україні. Для визначення сучасних підходів із підготовки фахівців для навчання дітей з особливими освітніми потребами використано теоретичні методи: аналіз, узагальнення, інтерпретація сучасної наукової та навчально-методичної літератури. Результати обгрунтовують необхідність здійснення системної, поступової та послідовної спеціальної педагогічної роботи, яка спрямована на розвиток соціальної активності, виховання життєздатності особистості через формування у неї життєвих компетентностей, що забезпечить спроможність повноцінного існування дитини з особливими освітніми потребами у соціумі. Визначено основні складові нової Концепції спеціальної освіти: інклюзивна форма навчання дітей з особливими потребами, забезпечення їхньої соціалізації, особистісно-зорієнтований і компетентнісний підходи. Увагу зосереджено на низці проблем, які є й досі не вирішеними та гальмують процес підготовки фахівців для навчання дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі й в інклюзивному закладі освіти. За результатами теоретичного дослідження доведено необхідність проведення підготовки фахівців для реабілітації дітей у широкому сенсі. Висвітлено ідею незалежного життя, яка є ядром сучасної Концепції спеціальної освіти. Наголошується, що фахівці спеціальних навчальних закладів мають відігравати важливу роль в керуванні процесом соціального розвитку своїх вихованців і досягненні ними загального рівня соціальної переконливості. Зазначено на необхідності впровадження інноваційних підходів до підготовки фахівців для навчання дітей з особливими потребами.